Про тебе.
Довго я тебе писати буду
Пам‘ять ворушити, щоб згадати
Те, що точно знала - не забуду!
А, насправді, можу й не впізнати.
Ледь помітні обриси у повітрі
Намалюю, як заплющу очі
Кінчиками пальців, що за вітром
У танку кружлятимуть щоночі.
Вже давно згоріли мої крила
По світу літати сил немає
Та для себе світ цей я відкрила
З тим, кого вже навіть і не знаю.
Образ, що виводжу є незмінним
До кінця доводити не мала
Та, прокинувшись сьогодні вранці
Я збагнула, що домалювала.
Придивляюсь до деталей твоїх
Може пощастить, щось пригадаю
Те, що сниться - зранку на папері
А вночі до серця прикладаю.
Все, що стерте, хочу повернути
Повернувши, мрію в мить забути
Доторкнутись би до тебе знову
І в долонях ніжно загорнути.
Час минає, ми минаєм з часом
Відлік йде, його не зупинити
Думки запорошені тобою
Й скільки би не мила - не відмити.
Новий день настане й нове небо
Хмари, ніби кава, що з вершками
Вип‘ю і почну його без тебе
В інший шлях і з чистими думками.
Полотно заховане далеко
У тіні, неначе під вуаллю
Як би не ховала свої очі
Зізнаюсь в коханні я без жалю.