пуста
пуста
пустіша од галактик
більше жодних слів і жодних практик
не полишати б межі
стежу
за тобою зі своєї вежі
а вже за мною стежать рамки
буденні вечори й світанки
буденна правда
буденний сон
і я буденна в буднях тиха
скільки завади
стільки ж вікон
молюсь і саме же приношу лихо
молюсь
а молитва лиш творить оту
що вкотре підкреслить мою пустоту
зазіхаю на себе
зазіхаю на час
напевно не час ще
напевно не час