розкол
вона реставрує ікони,
та досі не вірить у бога.
він ніколи не торкався зброї,
але мстить на передовій
за брата.
вони не мають шансів на щастя,
майбутніх планів, зігріваючих спогадів.
їх тримає назовні надія(!)
на мирне небо
над головою.
подряпини від іржавого леза
перекрили квіти, "фашистські" цитати,
вигравірувані чорно-жовто-синіми фарбами,
без жодного натяку на
"божевільне" і лячне.
а в тих розгніваних, кривавих лицях,
що постраждали від бою, отримали шрам за свободу,
душею чи тілом плативших за порох, —
більше ніколи не відшукається спокій.
в них його відібрали кляті химери
без права на життя
і голосу.
душею чи тілом,
чи понівеченим серцем,
чи злими думками —
бог усіх
за все
покарає.
і допоки не з‘являться проліски в продажу,
а кожен боєць не вернеться з полону,
в чорних молитвах серед мертвих ікон
лунатиме
твоє ім‘я.
ім‘я телевізійного праведного господа,
творця непохитного, хитинового покрову,
де видніє розкол.
де чує погром
кожне сімейство тих клятих потвор.
не приходь до церкви. не молися за них.
краще потроху відмолюй власні гріхи,
аж допоки не зустрінеш свій "мир"
на порозі власного дому.
амінь.