Схід сонця
Плач, якщо маєш ще сили і сльози,
Поки горе і сум не покинуть тебе.
Так, як небо ридає в найбільші грози,
Аж доки тягар цей із тебе впаде.
Поки серце твоє молоде і шалене
Знов відкриється світу, захоче життя,
Очі засяють іскристим бажанням
Встати, боротись, іти до кінця.
Якщо треба — кричи, матюкайся, бий посуд.
Лиш прошу, не тримай це все у собі.
Знаєш, небу для того й потрібні грози,
Щоби сонце мало куди зійти.