Сміх з відчаю
Із всіх сліз наженем самогону
і зі сміху спечемо торта
та й запустимо вслід лототрону
наше спільне далеке життя.
І петля — це далеко не вихід
та й і спирт — це давно небуття,
ти давно завела у безвихідь,
запрікла в безпробудне пиття.
У бездонному дні є десь істина,
бо її ти заклала сама,
а дістати її ти не здіймешся,
бо не разом ми вже, а дарма.
Все віддав би за рух доле-колеса,
за циклічне вертання назад,
та я знав, не вернеш того поїзда,
бо не вверх я пішов, а на спад.
У душі вже немає вугілля,
щоб порухати потяг глибин
та вугілля твоє, наче зілля,
що чарує роботу машин.