Сто тридцять сім нещасних кілометрів
Сто тридцять сім нещасних кілометрів
нас розділяють у присутності фізичній
та множина кохання круговертей
нас поєднає в поцілунку поглядом незвичним.
В твоїх очах вся глибина всесвітня,
я в них топлюсь, немов в ріці
та не рятуйте, бо вода там несусвітня,
я йду на дно, коли твоя рука в моїй руці.
Ось дві години та ще хвилин з двадцяток
нас розділяли між собою, все ж
тепер в моїй душі настав порядок,
ти - джерело, коли туди повзеш.