світ зорепадом вилився у чашку
світ зорепадом вилився у чашку
моргнуло звідти холодом дощів
якби я знав що буде все так важко
тебе б і випадково не зустрів
і може б плив собі я люттю вперто
й трощив небесну далі благодать
тепер моє життя в сумне лібрето
надумала розлука повертать
і згадую колись пливли дороги
пливли дерева і пливли кущі
і навівали все перестороги
що незабаром випадуть дощі
тепер я п’ю їх прохолоду з чашки
де заселився зорепадом влитий світ
тепер я знаю що життя це дуже важко
тому й весни стрічаю кожен цвіт