тебе люблять нічні метелики-бражники
тебе люблять нічні метелики-бражники
бо ти світишся весь і дражниш їх
дражниш
серця і губи
яким ще тільки по двадцять
яким байдуже коли потяги прибувають
який день і яка зараз станція
бо сьогодні як завтра
ти на ніч знову станеш неоновим
і прийдеш на платформу
милуватися
своїм лицем у вікнах вагонів
і дивитись як на світло злітаються
як рояться над лобом
і тонко тебе проклинають
твої жартівливі однолітки
і неврастенічні коханці
вони хизуються крилами як своїми дорогими одежами
гнуть роти у півмісяці
і до очей прикладають
вітражні храмові скельця
повінь прийшла -
двері зачиняються
на всі ходи і виходи -
обережно
обережно
а відбуде вода - суха підлога стане скляною
і під ногами напне свої груди глибокий смарагдовий ліс
дивись - по верхів'ям дерев іде поїзд немов іграшковий
небесні трахеї стікають тунелями вниз
тебе обліпили метелики -
і більше немає чим дихати -
на кожному клаптику тіла під шкіру прорватися хочуть -
на ніч забирають поблажливо
тіло твоє сапфірове
вдягають його у золото і пришпилюють до сорочок
