Торкає осінь серденька струну
В кленків, мов коней гриви позолочені,
Берізки, як русалоньки стоять.
Усе це витвір чарівниці-осені,
Яка укотре вже прийшла до нас.
У дуба теж змінився листя колір,
А під вікном горить вогонь жоржин.
Вже осінь у мою ввірвалась долю
І вкрила скроні снігом сивини.
Та я любить її не перестану
Цю пору багрянисту чарівну,
Вона мене на творчість надихає,
Торкає ніжно серденька струну.
2017 р.
