Тролейбус
розбавляє прокислу темряву
підсолоджує
жовте дюшесове світло з очниць тролейбуса
ріжки тендітні
дряпають денце
космосу
тихо-тихо повзи
мій бляшаний равлику
в нашої фудзі немає ані підніжжя
ані вершини
є тільки шлях
і морок
і мудра вода
котра спить
згорнувшися кригою
у глибоких слідах сізіфових