У нас стріляли, коли ми хотіли вільно злетіти,
У нас стріляли, коли ми хотіли вільно злетіти,
склавши долю усю в малесеньку тісну валізу.
Врятувати життя від потвори, що зветься війна.
Навіть смуток і мир не змогли ви на мить пожаліти.
Ми є люди живі! Не зі сталі і не з заліза.
В грудях билося серце. Тепер ми тільки душа.
В нас стріляли, а ми лиш чекали своєї черги,
щоб не бачити в очі загибель власних дітей,
а натомість пролилися кров’ю на люднім пероні.
Ми сторінки історій, яких вже нікому не стерти.
Ми мріяли жити, а стали лиш змістом статей.
І полинули в інші світи у іншім небеснім вагоні.