Уже як не приховуй –
Уже як не приховуй – а видно, що ночі подовшали,
і коли ось попереду – ти, а за спиною – потяг,
ти говориш,
та шо ти,
не буде нічого хорошого,
що хорошого можна чекати зараз від жовтня?
Ти говориш, ну слухай, усім в цьому світі так похуй, он
краще глянь, як дерева звикають до жовтого кольору.
Уже як не приїдеш – у місті щоразу похорон,
і здається, що кача вже не по Тисині – по коліях…
В мене вічне питання: не бути чи бути із квітами?
В мене герпес від жовтня, що їздить зі мною плацкартами.
Уже що не запитуй, а страшно отримати відповідь
і не плакати,
і не плакати,
і не плакати.