Відкриті руки, закриті серця,
Відкриті руки, закриті серця,
любов навпіл, злість на два.
Теореми. Шанси, що рівні нулю.
Чи колись я від світу тебе відіб’ю?
Я колись покажу, що неба блакить
у тобі найпалкіше з усіх зорить.
Ще не раз доведу, що усі твої шанси
розбивають душі моєї баланси.
Врешті-решт неважлива стає мета,
бо любов навпіл, а злість на два.
Бо доріг мільйони і меж також,
а ще світ так давить: примнож, примнож.
І шляхи наші схожі на доміно:
все життя — це натяк, що ми помремо.
Все життя — шалених емоцій кадриль,
а ми просто поверхня одної із хвиль.