вирви себе з мого клятого серця
вирви себе з мого клятого серця
вирви не залишивши й сліду
щоб кожен спогад як файл стерся
щоб вітер не знав куди я поїду
щоб очі не мокли від сірих дощів
щоб зраджені клятви були останні
щоб я ще побачила кілька снів
щоб більше не було слова кохані
вирви з корінням з самих глибин
там де колись жили щастя і радість
там де для тебе постійно був дім
зараз моя це найбільша слабість
бо хто ж не ішов по дорогах крутих
бо хто ж не падав і не підіймався
хто ж не кохав коли був молодим
і хто ж в тім коханні не розчарувався
впусти в моє серце ранкове світання
яке може хтось й для мене несе
той хто пізнав найпалкіше кохання
лиш той про розлуку знає усе