Вокзальними стежками,
Вокзальними стежками,
дорогими кафешками,
зкуйовдженим містом
(в якому так тісно),
кроками, бігами,
літанням та брасом
люди кричать як бракує їм часу.
Кіно, вечір з друзями
між роботою-ВУЗами,
між чаєм-гітарою,
знов якоюсь запарою.
Словами, руками,
пульсом, зіницями
не бачать у днях ні краплі різниці.
Метрошні об'яви
та п'яниця справа,
"прибрані" межі,
в соціальній мережі.
Смайлами, буквами,
жартами, чатами
шукають свободу хоч десь поміж датами.
Квартирими стінами,
гучними машинами,
лажовими картами,
вічними стартами.
Кавою, бутером,
брехнею, відмовками
кормлять себе дорогими обновками.
Однакові люди
та сірі споруди,
навушники глючені,
поняття заучені...
Прошу, стираючи
з уяви формальності:
"подалі вкради мене з цієї реальності".