я так довго вертався
ваші хмурі обличчя у холодному домі
мене лякають і заспокоюють
я вдома
я вдома
і нічого не скоїв
покличте мене до столу
та увімкніть уже світло!
чого ви
усі мовчите на порозі
я так довго вертався
й вернувся
на початку своєї осені
мої найкращі безумства й ігри
заточив хтось на дні цього дому
я прийшов щоб на них подивитись
як на фото в сімейних альбомах
я приніс вам себе
і від себе
знов штовхаю скрипучі двері
у глибоку задушливу залу
у чохлами завішані нетрі
мої звірі мене обступаєте?
тільки вас щось не видно в цій темряві
скажи мамо на кого чекаю я
на обліплених плівкою меблях
скажи сестро чого ти причаєна
під важкими як посаг фіранками
у дитинстві мене не стрічали
і сьогодні не зустрічаєте