Я втомилась від тебе, війна.
Я втомилась від тебе, війна.
Ти жахлива і надто потворна.
Кожен крик твій, як дуло, чорний,
кожен погляд твій - горя струна.
Я втомилась, бо ти незграбна:
не вбачаєш з ким йдеш у бій
і, як діти кричать «постій!»,
як від жаху на все ладні,
ти на кулі стаєш нескупа.
Ти, війна, наче з лісу - дика:
смертю крешиш нестерпні рики.
Ні, не ображена ти й не сумна.
Ти скажена, дурна, тиранічна,
ти бридка і облита кров’ю,
у тобі і не пахне любов’ю,
споконвіку цинічна й циклічна.
Хоч і назва твоя - «війна»,
та не вмієш вести бої,
ти не варта ні краплі землі
і тим більше й малого життя.
Тобі в радість не усміх, а сльози,
ти ґвалтуєш і з того живеш,
твоїй підлості нема меж
і криваві всі твої прогнози.
Я втомилась від тебе, війна.
Ти - непотріб на моїй землі.
Забирайся, бо дуже ми злі
і тобі тут не буде життя.
Забирайся, проклята війна.