Як просто мене згубити..
Як просто мене згубити..
Дрібним подихом збити з ніг.
Хоч кому ж би було зловити,
та прозорий до серця поріг.
Наче з лялькою граюсь обличчам,
наче зброю тримаю я спокій.
Та чи буде стан цей вічним?
Чи поселиться в нірці глибокій?
Розкладе в шафу всі свої речі.
Літні шорти, куртку зимову.
Зустрічатиме тихий вечір,
зі мною шукаючи мову.
Ми ділитимем каву зранку,
він реготатиме з мого акторства.
Як я чітко граю в мовчанку,
тут лишнє тепер красномовство.
Скільки будемо разом жити?
Звикати? Боротись? Як йти?
Як просто мене згубити..
Дрібним подихом...
До пустоти.