Замість тисячі слів...
Замість тисячі слів
Я покАжу вам свій будинок,
Де рожево зацвів
Той бузок, що колись садили
Із матусею ми,
Мені було лише п'ять рочків.
Та у пам'яті все
Залишилося про садочок,
Де густі яблУні
Нас так щедро тоді пригощали,
Де дзвінкі солов'ї
На світанку мені співали.
Прокидаляся я
І збиралася хутко до школи,
А матуся моя
Цілувала мене в дорогу.
Замість тисячі слів
Покажу я страшні руїни.
Де будинок був мій,
Де жила я колись й раділа.
Замість тисячі слів
Просто тихо я вам заплачу,
У сльозах у моїх
Кожен біль невимовну побачить.
Хто ще має його -
Щире серце живе і чуттєве
Краплю болю мого
Проживе, пронесе крізь себе.
Не питайте мене,
Не питайте мене нічого.
Замість тисячі слів
Подивіться жахливі фото.
Це не фейк і не арт -
Це страшені, страшеннії муки!
Хоч для когось азарт
Чути болю і розпачу звуки.
Хоч для когось насмІх
І солодка п'янка насолода
На кістках на чужих
Вигравати веселі акорди.
Та я вірю, що є
У цім світі свята справедливість.
Що вона принесе
Страшну кару за все, що зробили.
Будуть бачити всі
Люті муки російського врАга.
Руку помочі? Ні!
Тобі, враже, ніхто не протягне!
Не бажаю я зла
У цім світі, повірте, нікому.
Та прийде та пора
І розкається ворог в усьому
Буде смерті просить
На колінах молити стояти.
Якщо зможе, простить
Наш Господь, наш Всевишній свЯтий.
На те Богом він є
Лише він міру осуду знає.
Та за що ж ти мене,
СвЯтий Боже, ось так караєш?
І вся тисяча слів
Зупинилась німими рядками
У думках у моїх, -
"Боже, що ж буде далі з нами?"
І не треба тут слів,
Просто гляньте на мій будинок,
Де рожево зацвів
Той бузок, що колись садили...