Ірен Тома'
І наче намагаємося жити
Та боляче від кожної новини...
Будинки... Школи... Діти вбиті...
І страшно, чесно, кожної хвилини...
Та ми ж так намагаємося жити!
Ми ж свято віримо у нашу перемогу!
- Невже ми не побачимось з тобою
Ніколи більше? Милий не мивчи!
- Дай лИше попрощатися з війною
Й повір, що поряд будеш тільки ти.
- Розкидала нас доля в різні боки.
Нещадно так на різнії шляхи.
Воно малесеньке сиділо при дорозі
І так уважно прислухалось до прохожих,
Бо ж подивитися воно було невзмозі -
Інфекція закрила йому очі.
Ось чоловік пройшов, із кимось розмовляє,
Дві жіночки пробігли в своїх справах,
Замість тисячі слів
Я покАжу вам свій будинок,
Де рожево зацвів
Той бузок, що колись садили
Із матусею ми,
Мені було лише п'ять рочків.