Здається, вже немає сил
Здається, вже немає сил,
Й пора складати крила?
Що іспит долі підкосив,
І вже весна немила?
Що всі жахи́ і всі страхи́
Зібрались за спиною –
Й тебе женуть, як пастухи,
До програшного бою?
І грають стàвками, авжеж,
Ще й загинають пальці!
Чи вистоїш, чи знов впадеш
У цім смертельнім вальсі?
Їм перемогу святкувать
Давати шанс не треба!
Вставать з колін, чи не вставать –
Залежить лиш від тебе!
А десь є той, хто все б віддав,
Щоб мати твої крила,
Бо він ніколи їх не мав –
Лише молитву й силу.
Згадай про це, й не забувай,
Коли печаль нахлине!
Й нікому, чуєш, не давай
Безжально бити в спину!
