Споконвік малюємо
Змушені етюди,
З совістю воюємо –
А що скажуть люди?
У думках чорніємо,
Мов трусили сажу,
Й відпустить не вміємо –
Бо що люди скажуть?
Глибоко увічнене –
Викорінить щоб,
Острахом скалічене –
Люди скажуть що!
