Poems by Дмитро Павличко

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7 8

…

› »

“Розплелись, розсипались, розпалились”

Розплелись, розсипались, розпалились,

Наче коси, вересневі дні.

Ми з тобою ще не накупались,

А вже грає осінь у вікні.

Віднесла вода ласкаві зорі,

Що все літо кликали в ріку.

З птицями на білій крутогорі

by Дмитро Павличко

“Сріблиться дощ в тоненькому тумані”

Сріблиться дощ в тоненькому тумані,

Як ниточка в прозорім полотні.

А сонце по його бличкучій грані

Тече і душу сповнює мені.

Зустрінь мене. Я повен пожадання

Блакитної, мов сон, далечини.

Моїх очей неголосне страждання

by Дмитро Павличко

“Стояли ми на темній оболоні”

Стояли ми на темній оболоні,

Немов два дерева в однім гіллі.

Мої долоні на твоєму лоні

Тремтіли, мов на лампі мотилі.

Лампада сонця в молодому тілі

Принаджувала жителів темнот.

Метелики згоряли очманілі

by Дмитро Павличко

“Відходив поїзд У вікні”

Відходив поїзд. У вікні

Махала дівчинка рукою

І плакала. Нащо мені

Її сльози й несупокою –

Я ж з іншою прощався там,

Я проводжав дівча веселе;

Чого ж це над моїм життям

Чужа печаль полотна стеле?!

by Дмитро Павличко

“Повітря нічне до рання”

Повітря нічне до рання

З неба текло й ряхтіло.

Радощами кохання

Світилося твоє тіло.

Місяць, як повноголосся

Твоєї душі золотої,

Сяяв, а чорне волосся

by Дмитро Павличко

“Акації Бджолині дзвони”

Акації.Бджолині дзвони.

Пшениці колихливий лан.

І маків полотно червоне,

Рвучке і ніжне, мов талан.

Гніздо в колоссі, мов колиска,

Очей твоїх знадливий ляк;

Як шпиль блідого обеліска,

by Дмитро Павличко

“Ми різко зійшлися в танці”

Ми різко зійшлися в танці –

Аж гудзики відірвались

Од плаття твого тонкого,

Відскочили й засвітили

Над полем, немов ракети,

Які провіщають наступ.

Ти скинула одежину,

Важку від води і грому

by Дмитро Павличко

“Напав я на тебе раптом”

Напав я на тебе раптом

На стежці посеред степу,

Нахлинув, як дощ краплистий,

Як виливень буревійний,

Липневий джигун-музика,

Просяяний блискавками,

Співаючий дощ любові.

Ти кинулася тікати,

by Дмитро Павличко

“Що я для тебе маю?”

Що я для тебе маю?

Серце! Руки! Уста!

Так, моя сумноока,

Так, моя золота.

Руками тебе обгорну,

Поцілунками обів’ю,

А серце! А в серце своє

by Дмитро Павличко

“Моє дівча, не вір”

Моє дівча, не вір,

Що вмре твоя краса,

Погасне скронь яса,

Запопелиться зір,

Брів ластів’ячих лет

Заб’ється в зморщок сіть,

Розм’якне тіла мідь,

Покривиться хребет!

by Дмитро Павличко

“За вивіркою золотою”

За вивіркою золотою

Я біг вершинами смерік,

Провалювавсь у темну хвою,

Як у вогонь, що серце пік.

Я обдирався об ялиці,

Та знову біг через руні,

Мов краплі чорної живиці,

by Дмитро Павличко

“Не знаю, хто мене зробив орлом”

Не знаю, хто мене зробив орлом,

Хто кігті дав і дзьоб тяжкий, мов лом,

Хто наказав летіти в темну хлань,

В безодню, повну стогону й волань…

Як Прометей, прикута до скали,

Біліла жінка в кублищах імли.

І загуділо в дебрі кам’яній:

“Лети до неї й вирви серце їй!”

by Дмитро Павличко