Poems by Павло Глазовий

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7 8 9

…

› »

Де як цілуються

Подивились фільм заморський чоловік і жінка.

Жінка вийшла схвильована:

— Оце так картинка!

Як уміють за кордоном жінок цілувати!

Збоку глянеш — їй же право, аж холонуть п’яти.

Я не бачила ніколи, щоб у нас коханці

Цілувались, як французи або італьянці. —

Чоловік сердито сплюнув: — Що ж тут не пойнятно?

by Павло Глазовий

“Дуєль”

Бредуть хлопчаки жовтороті.

Між ними патлатий “чувак”

Бряжчить на дешевій гітарі

І каже кумпанії так:

— Послухайте штучку, реб’ята,

На давній ізвєсний мотив.

Його я злегка подісправив,

А строчки нові сочинив.

by Павло Глазовий

Найкоротша пісня

Стародавній жарт

Везли з Криму чумаки повні хури солі.

Сумно рипали вози у широкім полі.

Ой їхали чумаки та пісень співали,

Бо добрячі голоси й підголоски мали.

Хтось затягне-заведе на переднім возі,

І підхоплять ті слова по усій дорозі.

by Павло Глазовий

Бандурист

Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист.

У неділю на могилу йшов співати бандурист.

А назустріч бандуристу панський вискочив лакей.

— Чим, — питає, — ти сьогодні розважатимеш людей?

Ти дивись, там про лакеїв не співай, не бубони,

Бо бандуру обчухраєм до останньої струни.

Бандурист подибав далі. Зустріча його глитай.

— Дам копійку. Ти про мене щось хороше заспівай.

by Павло Глазовий

Любитель класики

Пішов до театру Мефодій

Послухать класичних мелодій.

А там у буфеті розсівся,

Свіженького пива напився,

Жував бутерброди помалу,

Аж доки спізнився до залу.

Зайшов, а на сцені вже жінка,

Назвавши ім’я піаніста,

by Павло Глазовий

Нова п’єса

Стрепенулася завіса, тихо розійшлася.

В темнім залі все завмерло. П’єса почалася.

Здоровенний, широченний стіл стоїть на сцені,

А за ним сидять мужчини — інженери, вчені.

Йде нарада. Йдуть дебати. Виступи. Питання.

Так минула друга дія. Так пройшла й остання.

Люди ляпнули в долоні й розійшлись помалу.

Лиш дідок один лишився, не пішов із залу.

by Павло Глазовий

В темнім залі

Жінка смика чоловіка: — Нахилися нижче.

Перед нами он дівуля спить, аж носом свище. —

Чоловік увесь затрясся, засичав: — Іди ти!

Треба було задля цього ще й мене будити.

by Павло Глазовий

Увертюра

Сидять в опернім театрі, не десь, а в партері,

Вона і він. Надулися, наче дві тетері.

Бурчить вона: — Що за люди оті диригенти?

Півгодини настроюють свої інструменти.

Той цигика, той триндика, третій дме у дудку.

Затяг мене в цю оперу, ну тебе в будку!

Попереду літня жінка нахмурила брови.

— Тихо, — каже, — увертюра, припиніть розмови. —

by Павло Глазовий

Голуб’ята

В санаторії зустрілись Сидір і Варвара.

Покохались, полюбились, як голубів пара.

Він підтоптаний добряче, а вона — ще дівка.

В нього лисина, а в неї — в кучерях голівка.

Він шептав їй: — Не боюся ні людей, ні суду.

До кінця тебе, Варюсю, я кохати буду. —

А вона аж умлівала, дивлячись на нього.

— До кінця любити будеш? Тобто до якого? —

by Павло Глазовий

Мрія про море

У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі.

Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі

І поклавши кучеряву на плече голівку:

— Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку. —

Мартин губу закопилив і сказав суворо:

— Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро.

Такі речі, їй же право, аж слухати чудно.

Тобі ж буде там без мене і скучно, і нудно.

by Павло Глазовий

Гроші треба берегти

Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу?

— Я уміло, — каже той, — грошенята трачу.

Научився відкладать гроші помаленьку.

Хтось купує коньячок, я беру біленьку.

Хтось купує шоколад, я купую пончик.

Хтось сідає у літак, я — в твердий вагончик.

Хтось у Сочі на курорт виїжджа з сім’єю,

Я з дружиною удвох…

by Павло Глазовий

Ескулап

Жив великий ескулап у маленькім місті.

Був тямущий він, але руки мав нечисті.

Перекиньтесь перед ним, можете вмирати,

Навіть вусом шкуродер не кивне без плати.

Вийшов якось ескулап погуляти зранку.

Зустріча його сусід просто біля ґанку.

Носом сьорбає, тремтить, аж зубами ляска.

— Запитати хочу вас. Поможіть, будь ласка.

by Павло Глазовий