Семенко Михайль
Курява. Біла курява.
Курява снігова.
Далина в степу одурена,
Ототожнена голова.
Далина в степу одурена —
Я здоровий і обідаю двічі на день.
Сонця в мені великі куби.
Біль мій ніким не розгаданий,
Але я до болю звик.
Я заздрю маленькому хлопчикові,
Що вмирає у хорих муках.
“О! відкіля ці руки нові?
Я ходив з нею, далеко були ми —
Обходили немало поля і попали в ліс.
Скільки прани — бо не були ми злими —
Я звідти в кімнату приніс!
Сьогодні сиджу. Не вабить синій сніг.
У дзеркалі дививсь на риси.
Не бачив сад моїх сьогоднішніх ніг.
Тіні лягли насторожені,
Тіні вечірні.
Сині вогні — заворожені,
Далі — безмірні.
Вічність розмірених плисків,
Шумів містичних,—
Ніжність осліплених стисків,
Лютий. Лютий. Лютий.
Одинадцяте число.
Мертвяк закутий
Невиправданим злом.
Доживає останні дні
Крижене лихо.
В диханні білий сніг
Три шибки у вікні —
І як багато дива!
Згорнута фільма в мені,
Інтегральна перспектива.
Мрія в строї гімна,
Безецний фарс.
Батько рубає верболіз
Я стягаю до тину.
Тричі одніс —
З-під шапки полився піт.
І так працював без упину,
Заскородив стежку.
Скільки послав на долину
Все село в білій куряві, куряві сніговій.
Хто вийти погулять наважиться?
У вікно гляну – мете, лютує буровій,
Білий сад скаржиться.
Скаржиться і скрипить білий сад.
Мерзне біля пня дурненький зайчик.
Ой, як зимно, зимно поміж хат!
Хто, хто був ще такий радий,
Як я учора?
Місячні ночі будуть — будуть скоро,
Як кілька часу назад.
Небо безплямне. Рожево-блідий захід.
І тут же на золоторіг зором наткнувсь —
Як гарно
Місяці жду.
Мені без нього лячно.
Сніг забіліє в самотнім саду —
Серце заб’єсь доброзичливо і вдячно.
Пусто і тоскно ніччю в селі.
Я тут чужий і настроєний ворожо.
Дивлюсь з порога на далекий ліс
І хочеться бути замість Дуная сторожем.
Я не люблю села без місяця.
Зимою ночі пусті й страшні.
В кімнаті нудно. Я не знаходжу собі місця.
Бачу якісь потвори уві сні.
Почуваю, що ця запльована річ —
Місяць глупий і обезпоезений —
Зосередковує всі благання в безтямну ніч.
Минулими роками, на бабусині іменини,
Було в цій хаті без ліку гостей.
Як колись ждали,
як прибирались до сеї днини,
І скільки подавалось печених індиків
і гусей.
