Poems by Стус Василь

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7

…

› »

“Попереду, нарештi, порожнеча”

Попереду, нарештi, порожнеча

i довгождана. Вiчнiсть пiзнаю,

даровану годиною лихою.

А бiлий свiт — без кольору i звуку,

нi форми, нi ваги, анi смаку —

розлився безберегою водою.

Цей бенкет смертi в образi життя

щасливого вiдстрашує i врочить:

445

by Стус Василь

“Вони сидять за столом”

Вони сидять за столом,

поклавши перед собою жилавi руки.

Ось сухi i нервовi — маминi,

ось татовi — важкi наче гирi,

сидить сестра — таємнича усмiшка

сновигає її непевним обличчям,

усмiхаючись вона думає про своє.

Маленька племiнничка шестилiтня

374

by Стус Василь

Пам’ятi МК Зерова

Колеса глухо стукотять,

мов хвиля об паром,

стрiчай, товаришу Хароне,

з лихом i з добром.

Колеса б’ють, колеса б’ють,

кудись торують путь,

уже й додому не вернуть,

додому — не вернуть.

293

by Стус Василь

“Так явно свiт тобi належать став”

Так явно свiт тобi належать став,

що, вражений дарованим багатством

оцього дня, вiдчув як святотатство:

блукати лiсом, йти межи отав,

топтати ряст, аби спiзнати в зорi

наближення своїх грiховних прав.

Рушай вперед. I добротою хворий,

розтань росою димною мiж трав.

238

by Стус Василь

“Ця п’єса почалася вже давно”

Ця п’єса почалася вже давно,

I лиш тепер збагнув я: то вистава,

де кожен, власну сутнiсть загубивши,

i дивиться, i грає. Не живе.

Отож менi найщасливiша роль

дiсталася в цiй незнайомiй п’єсi,

в якiй я слова жодного не вчив

(сувора таємниця). Автор теж

483

by Стус Василь

“Змагай, знеможений життям”

Змагай, знеможений життям,

знеможений, змагай.

Минуле вабить вороттям

i врочить i нехай.

А ти, сомнамбуло, змагай,

у напiвснi живи,

де жовтi сходяться леви

у присмерковий гай.

444

Стус Василь

“Мов жертва щиростi – життя”

Мов жертва щиростi — життя,

мов молодечих крил

пружнавий трiск, як небуттям

укрився суходiл.

Ти ще на кiнчику пера

возносишся увись.

а вже пора? Давно пора.

Спадаючи, молись.

413

Стус Василь

“У тридцять лiт ти тiльки народився”

У тридцять лiт ти тiльки народився,

аби збагнути: мертвий ти єси

у мертвiм свiтi. I нема нiкого

окруж. Ти тiльки сам. I — мрець єси.

Хiба що так: недозволенний простiр

живого духу кличе самосмерть

подобою життя. Це — на початку.

А далi вже — й убiйництвом. Проте

438

Стус Василь

“Людина флюгер Так Людина флюгер”

Людина флюгер. Так. Людина флюгер.

пiдвладний вiтровi, а не собi.

Я знаю? Може, бог чуттями править.

чуттями править, може, дика товч

ще не оговтаних бажань людських.

А ти живеш навпомацки — i тiльки.

Самопiзнання — самозагасання.

Триматися у власному сiдлi —

435

Стус Василь

“Вмирає пiзно чоловiк”

Вмирає пiзно чоловiк,

а родиться дочасно,

тому й на свiтi жити звик,

як раб i рабовласник.

Вiн като-жертва, жертво-кат,

страждає i богує,

iде вперед, немов назад,

як душу гнiв руйнує.

411

Стус Василь

Вертання

Перерізане світлом вікно

вулиці — біле по білому

аж до болю.

Насип.

Далеке шосе.

Машини.

I небо вологе — над.

Шлях у себе:

305

Стус Василь

“Молочною рікою довго плив”

Молочною рікою довго плив:

об мене бились білостегні риби,

стояв нестерпний світ, як круча здиблений,

а попід кручу зяяв чорний рів.

Оце. Оце воно. Оце воно —

лиш ти і я. I здиблений, мов круча,

високий світ. Ану ж, тебе я тручу,

аби з тобою запізнати дно,

305

Стус Василь