Poems by Пан Зорян Осяйний

Незламність - це велика сила,

Що відкриває щастя цвіт,

Вона завжди тебе врятує,

І відведе аж до воріт,

І знов я там.. У прірві.

Повної розчарування.

Усе не так, як би хотілось,

І все не так, яким здавалось..

Усе добро до крапельки зникає.

Я стояв. До останньої кулі.

До останнього бою. Я все ще стояв!

Але ж моє тіло не вічне,

Тому я це легко сприйняв.

Я стояв до останнього пострілу,

Поглянь своєму страху у вічі. Застав його тремтіти,

Покажи себе по справжньому. Досить все терпіти!

Ти - лицар, воїн в металевих обладунках,

Ти - лицар, воїн що живе без жіночих поцілунків.

У боротьбі твоя сила, у єдності, братерстві,

Ми обов'язково зустрінемось у німому вальсі,

Де жодне слово не завадить нашим почуттям,

І в той момент коли обручка буде на твоєму пальці,

Я покажу, наскільки сильно зміниться твоє життя.

Як увесь час я жив без тебе, постійно думав про одне,

Щоб знову поєднати воєдино, те що давно вважалось як чуже,

Дівчина загального користування -

Доволі розповсюджений підтип,

Її хто хоче обіймає,

Усі хворіють на "Любовний грип"

Нема часу чекати.. Нема часу втрачати!

Серед нас машини.. Задають нам темп!

Нема часу питати.. Тобі є що робити!

Нема часу на відпочинок.. Зупинився тож програв!