vasylenko .ko
О одном и том же, о одних и тех же
Я пишу сред ночи в полуночном "между",
Между строк и знаков, потерявши честь,
Потерявши гордость. Поспеши прочесть
Те слова, что ими, только ими, смею
Я к тебе прильнуть и тебе поверить.
Пізно й дещо зимно на дворі.
Ось і зник далекий поплавок.
Сірий і полатаний човнок
Тихо маневрує по воді.
Інколи важка сумна зоря,
Йодова іржава диско-сфера,
Я часом, знаєш, не можу більше.
Не хочу й менше, але, на дійсність,
Я не писала б про тебе вірші,
Якби не знала, що ти на вічність.
Не знаю, де ти себе опиниш,
Не знаю, скільки тобі прожити,
Ти не стій під моїми дверима,
Мене вдома сьогодні нема.
Я давно їх уже зачинила
І ключами жбурнула з вікна.
Ні,не треба смітити листами,
В межах твоєї спальні,
Десь в передчас дитинства,
Лампи струна спіральна,
Ніби черв'як, скрутилась.
Чорні маленькі черви,
Їх примітивні м'язи,
Мов спиртом перманентний маркер,
Розчинить "мушу" волі знак.
Я-жнець, мисливець, судний сталкер!
Людина... Руш, спіши, тік-так...
І час, просіяний крізь пальці-
Блюз більше, ніж здається,
Це не просте мистецтво.
Він- такти мого серця
І зрілі ритми сексу.
Він в ґратці скалки льоду,
Сотнею маленьких амулетів
Я прикрашу тріснутий плафон.
Є добро смачніше за конфети,
Хоч його не вистачить нам двом.
Пусть копотью плюют дворцы,
Пусть ноту шум переиначит,
Пусть сердцу милые, черты
Отныне меньше станут значить,
Пусть солнце скроют от людей
Грязны и беспросветны тучи
Будь глубже, будь проще, смелей и беспечней,
Умнее, мудрее … Хоть кем-то, но будь…
Ведь света лучами наполнена, вечность
Бросается тенью на наш с вами путь.
В тени ты взростилась, в тени ты и згинеш,
О, Господи, яка вона бридка
Спітніла туша в сяєві неону!
Така ж тобі здаюся зараз я?
Лиш не кажи "Точнісінько такою".
Ніколи, прошу, більше не малюй
Чужі вірші не читаєш?
А навіщо ж? Не читай!
Ми їх так з нудьгою, знаєш,
Просто пришемо. Нехай...
Одну крихту свого серця
І хвилинку часу,