Тінь ...
Борис Стомахин, узник чести,
Гражданский долг в протест возвёл.
Тиран всесильный в подлой мести,
Семь лет тюрьмы ему отвёл.
Заставить замолчать поэта,
Сатрап мечтает каждый час.
Переполненная чаша ...
Беларусь - сестрёнка наша,
Слёзы, кровь над ней пролила
И до дна её испила.
Чашу горя и страданий,
И несбывшихся желаний
Нестерпний біль наче вогонь
Пече і жалить струмом тіло,
Стрілою мчить від п`ят до скронь,
В безодню серце відлетіло.
Душа в проваллі, сліз нема,
Давно покинула надія,
Душа у часі наче птаха
За гратами з усіх боків,
Сумує тужить бідолаха
В журбі десятками років.
Бажає простір підкоряти
Й часи що збігли і прийдуть
Четвертые сутки пылают станицы,
По Дону гуляет большая война.
Не падайте духом, поручик Голицын,
Корнет Оболенский, налейте вина.
А где-то их тройки проносятся к "Яру",
Луна равнодушная смотрит им вслед.
Вы когда-нибудь слышали шёпот деревьев сквозь тьму ?
Вы когда-нибудь видели Солнца восход на равнине ?
Вы когда-нибудь думали - как, для чего, почему ?
На войне бьются русские - сердце даря Украине.
Потому что народ защищает родную страну.
Не жалея ни крови, ни жизни солдаты воюют.
Простіть мені - я повернутися не зміг.
Мені не бачити салюта Перемоги.
Війна звела в труну усі мої дороги.
Я більше не ступлю на батьківський поріг.
Від підлих зайд я рідну землю захищав.
На смерть ми билися з російською ордою,
Моя рідна земля ! Я тебе захищав.
У боях з лютим ворогом смерть зустрічав.
Побратимів з собою вона увела.
І нарешті зненацька - за мною прийшла.
Мій народе ! Для тебе я мир наближав.
За майбутнє козацьке незламно стояв.
Втомлена, зламана, зморена, змучена
Впала душа у безодню засмучена.
Довго літала у пошуках благості
Щоб доторкнутись до Божої радості.
Довго волала про милість із ласкою,
Марила милою дивною казкою.
Шукаю друзів для душі,
Знайти бажаю однодумців,
Для них пишу мої вірші,
Для відчайдухів і безумців.
Шукаю друзів по життю
Щоб не самому бідувати
Случайная моя любовь,
Случайный взгляд случайной встречи,
Тебя мне не увидеть вновь.
Окончен бал, погасли свечи.
Безумных чувств безумный шквал
Из глаз в глаза навстречу хлынул.
Розбита Мрія завітала уві сні.
Скорботний погляд із очей, роздерті крила.
Стояла мовчки біль тамуючи мені,
Той біль який своїм падінням залишила.
Літали вдвох щасливі святом майбуття,
Безмежну радість і натхнення відчували,
