Тінь ...
Из тишины навязчивой и липкой,
Сверлящей мозг в кромешной темноте,
Звучали ноты музыки для скрипки,
Страдая о любви и красоте.
Пронзительно мелодия летела,
Надрывно плача над тоской своей,
Звонят колокола, переливаются,
Даруя миру божью благодать,
В сердца и души грешников врываются,
Стараясь их к смирению призвать.
Но дьяволу подвластны соблазнённые,
Продажным душам вера не нужна,
Как Вечный Жид по Времени шагаю,
Ищу конец бескрайнего пути.
Когда приду, что обрету - не знаю,
Но обречённый ло конца идти.
Судьбу такую не желал, не мыслил,
Как все - счастливым в жизни быть хотел.
Не знав що більше не зустріну,
Що біль залишиться не знав,
Не знав яку велику ціну
Той день моєї зради мав.
Так сталося, немає винних,
Так випало на долю нам,
Мліє степ Донбасу, парить
На грозу та буревій.
Спека жаром розум тьмарить
В лісосмузі фронтовій.
Час від часу канонада
Свистом куль повітря рве,
Шинель висит - повестки ждёт,
Военкомат когда пришлёт.
Придёт и мой тревожный час
Освобождать родной Донбасс.
Львов-Крым-Донбасс - страна одна,
эРэФ здесь нахрен не нужна.
Ви щасливі, палаючі зорі,
Шепіт лине між вами крізь вічність,
Вам доступні часи неозорі,
Світ існуючий і потойбічність.
Ви щасливі, даруєте долі,
Ваші промені всесвіт долають,
Лелека чорний не кружляй над моїм домом,
Не обіцяй забав минулого життя.
Твій щемний спів на серці сумом, в горлі комом.
До безтурботних днів не буде вороття.
Лелека чорний не сідай на мою хату,
Дарма ти з вирію до мене поспішав.
Летить душа мов хмара безпритульна,
Женуть її крізь час вітри життя,
То висотою леденять дошкульно,
То до землі притиснуть для биття.
Страждання - данина життю за світло,
Без горя не пройти шляху свого,
Простіть мені - я повернутися не зміг.
Мені не бачити салюта Перемоги.
Війна звела в труну усі мої дороги.
Я більше не ступлю на батьківський поріг.
Від підлих зайд я рідну землю захищав.
На смерть ми билися з російською ордою,
Ясень-красень, гром гремит.
Лапоть лаптю говорит:
- Я Маскву вчерась видал.
По Кремлю как здесь шагал.
Площадь Красную измерил.
Девок на Тверской проверил,
Горить палає небокрай
Вогнем що душі непокоїть,
Те чи то пекло чи то рай
В них сум'яття тривожне коїть.
То сяє вічність вдалині,
Усім про себе сповіщає