Тінь ...
Росте калина при дорозі наодинці,
Сама насіялась і виросла сама,
Дощі з морозами дарують їй гостинці,
А спека гаряче цілує крадькома.
Вони турбуються аби росла калина
Аби зеленою та пишною була,
Казарин Влад - отважный Воин,
Защитник Родины своей.
Он уважения достоин,
Живой и мёртвый - служит ей.
Он кровью освятил Свободу,
Родной земле её даря.
Живу серед людей та не для них,
Мені підглядачі геть не потрібні.
Йду навпростець по теренах земних
Крізь біль, страждання, розпач, сум та злидні.
Та з часом сенс зникає із життя,
Бій без мети не буде переможним.
Уходят парни на войну
Как настоящие мужчины.
Оставив дома тишину,
Отставив свадьбы и крестины.
За неродившихся детей,
Девчонок - что по ним тоскуют,
В глазах как чёрная черешня,
Печаль нашла себе приют.
Боль и страдания неспешно,
Из года в год по ним бредут.
Безмолвный крик надрывной силы
Не смог невинных защитить,
Волна народного протеста
По Беларуси поднялась,
От Орши, Витебска до Бреста
Заря Свободы занялась.
Над Гродно с Гомелем светает
Надеждой новый ясный день,
Что в имени тебе моём,
Зачем тебе его звучание ?
Красноречивое молчание
Неловким словом разобьём.
Исчезнет магия стихов
Рождённых Музы вдохновением,
Устал от лжи, устал от фальши,
Устал вопросы задавать.
Что было там ? Что будет дальше ?
Зачем безбожно тупо врать ?
Скрывая правду от народа,
Распространяя клевету,
Серед довгих далеких доріг
Йду своєю що долею обрана,
Подолав би усі якби міг
Та на жаль гра із вічністю програна.
Вічність з мене сміється весь час,
Вона знає де шлях припиняється.
А я дівчина весела
І зовуть мене Анжела.
Маю коси, маю вроду,
Добру вдачу і свободу.
Пишнотіла, чорноброва,
І до шлюбу йти готова.
В небі синім сонце сяє
Посмішкою свята,
На добро благословляє
Світло розілляте.
Променям радіють люди,
Йде весна з розмаєм,
Небо синє і сонячне золото -
Все усюди як завжди було.
Життя навпіл війною розколоте -
Безтурботне по край відгуло.
Дні і ночі молитви з прокльонами
Безперервно до Бога летять.
