Poems by Христина Головко

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 › »

Бігай по моїх нотах джазово

бігай по моїх нотах джазово

рок-ен-рольного дай мені ритму

усе неодмінно буде кльово

залишилось пережити зиму…

by Христина Головко

Тихо, кволо, напівслова

тихо, кволо, напівслова

ти заходиш у мій дім

ніби ти тут випадково

заблукалий пілігрим.

власно, гордо, без пояснень

ти ведеш мене в пітьму

ніби ти це сонце ясне

хоч душа належить злу

Христина Головко

Сядь поруч й говори

сядь поруч й говори

до когось

чи просебе

ти просто не мовчи

згинаючись

у себе.

сядь поруч й обіймай

чужого

by Христина Головко

У мене до Вас – тумани

у мене до Вас- тумани

у мене до Вас – гроза

ми граємо в піжмурки з Вами?

Вас, не втомила ця гра?

у мене до Вас- тумани

у мене до Вас -темнота

ми граємо в літо із Вами?

Христина Головко

Не говори

не говори

у тебе зашпори гордості в легенях,

в ті вечори

де руки ближчі, як слова,

хотіла б знати: де у мені твої мішені,

Краще, це були губи ніж душа

не говори

у своїй пустці, ти із кліток не випускай слова

Христина Головко

Я і ви, і вас, і вами

я і ви, і вас, і вами

хтось із вами наугад

я ж саджаю молитвами

щастя сонячного сад

я і ви, і нас із вами

хтось із нами навпаки

я чекаю між містами

затаївшись-пошепки

Христина Головко

Чи далеко сонцю до землі?

чи далеко сонцю до землі?

а мені б, до спокою – тиші

ти натер об спомин мозолі,

у собі гори – завше вище

чи далеко горам до неба?

мені день у тіні миліший,

я люблю ходити до тебе

у тобі завше, цвіт вишні.

Христина Головко

Десь подалі від цього міста

десь подалі від цього міста,

десь подалі від цих людей,

ця атмосфера напрочуд залізна,

навколо багато дешевих людей.

Христина Головко

Все дощить

все дощить.. замокла вся планета

моїх думок, тулитись б, до вогню..

краплі, мов кулі із багнета

пробивають зношену броню..

Христина Головко

Cталеві люди

сталеві люди

всюди?

кишать любов’ю

Юди,

чи лиш у глибинах темних

їм так вільно й приємно?

залийте мені

в пальці,

by Христина Головко

Не смій мене торкатися туристе

Не смій мене торкатися туристе,

Ти навіжений спогад ,ти мара,

Твоє обличчя Боже і нечисте

Давно поховане у серці крадькома..

Не смій дивитись у мій бік туристе,

Ти просто безвість я в тобі втону,

Не спокушай і не мани навмисне,

І не шукай в мені «оту»..

by Христина Головко

Повільно вводиш самотність мені в вени

повільно вводиш самотність мені в вени

і заливаєш , щоб навіки – воском,

а осінь тче і з митей гобелени

думки біжать поромами під мостом.

Завзято вводиш у мій час – тишу,

і цементуєш – щоб навік – в останнє,

свою любов ти мов тягар облишиш,

вона ж осяде у тобі , мовчанням.

by Христина Головко