Лана Краска
прозора чиста намистиночка роси
немов душа в маленької дитини
подібна чимось до солоної сльози
але ж упала із небесної царини
ніщо не світиться у ній - ні радість , ні печаль
вона кришталь гірський - холодний і блискучий
скільки ще мало статися того ,
чого вона зовсім не знала
того , до чого її крихітна дівоча душа
зовсім не була готова
такого дикого й нестерпного
надлюдського і зовсім протиприродного
подаруй мені сяйво весни
у брунатних завіях чекання
розтопи вічноликість зими
де немає надії світання
загуби у дорозі печаль
хай не буде у тебе нещастя
приходить день
завбачливо зустрівши
небес благословення , доброту
а світ лишень
чекає на узбіччі
допоки світло зрушить темноту
а що буде далі - не знали , шукали
питання не має лишатись без відповіді
початок і старт , фінал і завершення
між ними ж то що ? шукання й надії...
...їй щодня тримати його , а йому її - щоночі
листівки з обіймами щоранку один одному
цілувати екрани телефонів на відстані
і чекати на зустріч у лютому місяці
тішити змучені серця спогадами
вона не носить ліфчики
і не фарбується
сама купує квіти
й з кремом тістечка
опівночі
під світлом лампи й місяця
а вона сперечатись любила
по дрібницям і неважливим речам
суперечка була її стилем
з перемоги
кувався
метал
раніше - двобій
і беззаперечно
вона божевільно йшла на барикади
їй слово одне - і палає заграва
до попелу все
до кривавої барви
а часом вона була різкою
у декілька раз гостріша за лезо ножа
обрАзи не мають лишатись без болю
обрАза у відповідь - така ось ціна
вона не вдавала із себе невинність
я воля вітру
простір для польоту
я син небес
Дажбога рідний син
я вічність мрії
де згаса погорда
вона обирала тінь
завжди і в усіх випадках
на свято - лампадки , свічки
і з книжкою та канапками
життя за цупкими фіранками
музейно