Нея Інакша
Розкажи мені, мамо, хто зі мною в ті дні,
Коли сонце в мені, коли небо в мені,
Коли теплий вітер мою душу обвіє,
Хто зі мною, Маріє? Всі зі мною, Маріє...
А коли, скорбна мати, в душу рветься зима,
Кого кликать дарма? Кого поряд нема?
Вполюй мене, спіймай мене...
Щоб була я тобою підкорена.
І нехай всі на світі ворони
Регочуться й барвлять чорними
Знавіснілими крильми небо,
А я буду рватись до тебе
А де, де Іванко ходить?
А що, що Іванко робить?
У Іванка турбота,
Не минає робота,
Та й усе заважає,
До Ганночки не пускає.
Я сьогодні священнодійствую:
Каву вперше готую. Тобі.
У пісок гарячий загорнена
Моя джезва. Киплять світи.
Я сьогодні священнодійствую.
Хочеш, і долю наворожу.
Маленька, сумненька Хатіко
Чекає свого господаря...
Сидить на порозі,
Не їсть,
Не п'є,
Чекає поки цей день промине,
Грають жабки у ставку,
Зливу ждуть, та ще й яку!
Дощ затопить ліс і поле,
Принесе води доволі,
А статечний дядько Грім
Буркотатиме усім:
Одіссей хитромудрий,
Від берега до берега вітрами прелютими гнаний,
Щоденно й щонічно Ітаку чарівну згадує.
І що йому чари Цірцеї прекрасноликої?
І нащо йому співи сирен оманливих?
І не в радість йому Навсікая юная.
Давай пограємо в слова?
Хмільні слова, пекучу м*яту,
Щоб до кінця не розібрати,
Чи правда є у тих словах.
Давай пограємо у нас -
Ми молоді, сміливі, вільні, -
Ну, така вже весна! Як диво!
Впала посмішка і пече.
І регочеться, і щасливо
гладить травень моє плече.
А вуста!.. Розпашілі маки.
Щось шепочуть із вітром в такт.
О, Боже, якби все було так просто...
Я б руки твої тримала,
Я б серце твоє тримала,
Я б гріла його в долонях.
Я кров би ділила надвоє,
Вина би тобі доливала
А я ріка. Ота, що береги
Зійшлись навік в обіймах і застигли.
Вже сотні років й крапельки води
Не бачили німі поснулі риби.
Я та ріка, що пекло для мостів.
Завжди горять бездимно й не згорають.
Моя маленька, квіточко ясна,
Тулись скоріше до мого плеча.
Я завжди поряд: ти спокійно спи,
Ховайсь у снах від білої зими,
Торкайсь холодним носиком щоки,
Моєї в снах не відпускай руки.
