Неоніла Володимирівна Гуменюк
Достигає край воріт,
Свої кетяги додолу
Нахиляє від ваги.
Сонцем лагідним зігріті
Багряніють ягідки,
Теплим дощиком умиті,
Діти здорові,кохає тебе чоловік,
Злагода в домі,завжди добро там ведеться,
Ніколи-ніколи літам не ведеш своїм лік.
Якщо в п"ятдесят почуваєшся так, як у двадцять,
Коли із донькою вас сестрами зможуть назвать,
Дружнє надійне плече є кому підставлять.
Зірочками яскравими айстри горять,
Ластівки молоді вже навчились літать,
То прощається з нами барвистеє літо.
Іще сонечко вдень усміхнеться привітно
І купатися можна та позагорать,
А намисто з роси вранці й ввечері зимне,Уже ноги остудить, босоніж як стать.
В зеленім віночку
Та й під руку з літечком
Йдуть хитким місточком.
На березі річечки
Назбирали м"яти,
Разом з татар-зіллячком
Роси срібляться в траві навкруги,
Зорями сяє небо ясне,
Ти на побачення кличеш мене.
Між берегами тиха ріка,
В твоїй долоні - моя рука.
Дикої м"яти запах п"янить,
Окрилена коханням
Прагну ледь не щоденно
Творити і співати.
В нічній й вечірній тиші
Сидіти так тихенько
Й народжувати вірші,
Дивиться він так уважно навкруг,
Красень-синочок весни диво-квітень
Коня свого пастись пускає на луг.
Хоча там травичка ледь-ледь визирає,
Малесенька ще бліда зелень її
Матінку-землю помалу вкриває,
Ти солодким поцілунком
Вуст торкнулася ледь-ледь.
Ніби й справді меду трішки
Пригубила я у лісі.
Як дурманить отой мед.
Бо, здається я сп"яніла,
Я сповідаюсь віршами
Перед людьми і Господом,
Перед своєю совістю.
Спокій люблю і тишу я.
Терпіть не можу галасу,
Пустопорожніх балачок,
Ромашки біленькі, дзвіночки бузкові,
Ще й колосочки тугі золотаві
Вплелися в яскравий вінок обжинковий.
Врожай уже зібрано.Будемо з хлібом,
Вродили на славу жита й пшениці.
Ми хлібороби із прадіда-діда,
І дзвониками забриніло,
Линуло грозами-дощами
Та землю щедро напоїло.
Зрум"янило суницям щічки,
Вдягло віночок волошковий,
Всміхнулось сонячно й привітно,
Від подиху вітру тремтить.
Зацвів уже сад яблуневий
І хочеться так сюди йти.
На квітоньку бджілонька сіла,
Свій голос вона подає,
Бо чую - в пелюстках бриніла,