Олег Осипов
Після нашої перемоги,
Я закінчу ремонти на кухні.
Через сторіччя глухої облоги,
Якщо втримають ноги розпухлі.
Потираючи кібер протези,
Я не впущу важливого шансу,
Думай думай думай
Найкраща порада на світі.
Серця всі поклики стримай
Це травми колишньої квіти.
Не думай не думай не думай
Це друга найкраща порада.
Так швидко кінчилась ця ніч,
Новий світанок настає.
О сьомій ранку пишеш кіч,
На більше тебе не стає.
Ти звик вчиняти малодушно.
І кожен твій відкладений момент -
Ганебні літери у слова, по цей день
Звук краплин гліцерину на стінках легень
Позбавляюсь свідомості, я тварина лишень
А коли тверезію, то ніяк не складу ці
Ступив із Лодії на тверду землю,
І в прохолоду увійшов,
Там після плавання тяжкого,
Довіри спокій віднайшов.
На моховий килим, як на перину,
Під тінь широколистих слів,
Гладенька на дотик,
Колючі кути,
Це опис картини,
І ніде втекти
Тонка і пружна
В основі тканина,
Смерть це моя
Данина Ентропії,
Хоч як не лікуй
За роки терапії.
Міцніє з душею
І шлях до могили,
У світі марної любові
Де небезпеку я знайшов
Смакую смак твоєї крові
Його я забуваю знов і знов
Не хочу думати про справи
Тебе посаджу під замок
Струмок із теплих слів,
Тече вниз по нозі,
Не знаю, чи дозрів,
Сказати все тобі.
Можливо, не той час,
Після обійм нагих,
Спів залежності
Ми цю квартиру
На двох не поділим
Тож станемо тому
Із двох - одним цілим
Я кручу руками
Ні, я не певен в своїй мрії,
Та бачив втілення чужих.
Я знаю, на які йшли дії,
Й розгублене нещастя після них.
Надто вже широкий вибір,
Щоб взяти собі лиш одну.
ваші всі кляті лиця
надто багато про що нагадують
вбив би всіх
аби не дивитись
