Орест Тихий
Сказали треба літати
Та висоту й напрямок забули вказати.
Сказали лети, бо там є життя,
Тут немає....
Та і де там - теж не сказали..
Почалась людина - почалось усе
Наче, не було нічого тут досі.
Постійно десь йде, щось несе
Щоб шлях свій звершити невдовзі.
Задовго до мавпи Люсі
Людство ще не готове...
Не готове до правди і волі.
Не готове до вибору й думки
Бо думка - є птах,
А правда - кайдани у скові.
І птах той летить все вище і далі,
Невже ми такі безнадійні?
Невже то є наш епогей?...
Невже все на що ми спроможні -
Обкрадати інших людей?
Обкрадати не тільки грошима,
Давайте порозмислимо про любов.
Хоча би у деяких моментах її розуміння.
Це явище трапляється знов,
Незалежно від волі й хотіння.
Любов може бути типова,
