Парфен Венчишин
Не ходив я по Петергофу празним туристом,
з дитинства ненавидів світських нравів крутійство.
Сублімована похіть викликає захват хіба що у збоченців.
Чисті п'ють від чистих істочників.
Куди поспішають ці безвидії натовпи
напередодні чергового апокаліптичного саміту?
Щоб плисти в такому океані з бетону й заліза,
треба мати зноровку як у Ференца Ліста.
Десь там,
де білі лані ступають по тíнистих берегах,
де лицар складає п'ятнадцяти років обітниці дівства,
де повітря легке і незаймано чисте,
де безсмертний король Артур править королівством Лоонуá,
де царює неминуща весна,
Побутова сварка. Винуваті обидва.
Гуртожиток егоїстів — розбите корито.
Мовчання — не кращий вихід із ситуації,
щоб самому собі мучеником не здаватися.
Похіть — фатальний магніт.
Кров отруєна лíбідо. Завіт із Ліліт.
Серце крається, завмирає,
кровоточить, болить.
Старий на ґанку розпалює вицвілу люльку дідівську.
День тягнувся повільно за відсутністю змісту.
Ну пройтися до магазину, справити теревені з сусідом.
Піти в іносвіття між іншим і непомітно.
Гійом Аполлінер — талановитий безбатченко?
Спробуй сказати хоча б щось однозначно.
Комплекс Едіпа,
химерні бесіди з Пікассо в майстерні.
Чи то бездара, чи то невизнаний геній.
Вимкнути електроенергію — і людство безсиле.
Прибрати поліцію — почнеться свавілля.
Позбавитись держапарату — захопить анархія,
керована 12-тьма божевільними зодіаками.
Совість деградувала нижче немá куди.
Робот настирливо підроблюється під людину.
Серця тобі не вистачає, клята машино.
Все зімітуєш, у розумі перевершиш стократно —
і тільки серця гарячого тобі ніколи не мати.
Де не сяє "синя зірка" Бродського —
Та зостав ти свій пафос пустопорожній.
Людину з її вадами не ототожнюй.
Зáтички в вухах —
та й без того геть глухо.
Глухо... Оглухли міста, селища, пáрки.
Біля пристані силует чорної барки.
Вічовий колокол замінили елітарним Біг-Беном.
