Тарас Колодій
Приглушена мгла в атмосфері
Серцебиттям лягають на папері
Неначе мазки акварелі
Що малювали ті каруселі
Тихо, поступово, в’язко
Я відмовляюся вірити
Хочу цю ілюзію розвіяти
Ці очі благають
Поки чорні хмари набігають
Я такий ж в’язень
Запилені ліхтарі у клітках
Тонуть у відблисках
Розмов пізньої ночі
Складені слова порочні
Які втрачають відчутність
Перетворюються у вульгарність
Тепло-оранжевий, але холодний
Стерти би цей світ убогий
Алий і багато бруду
Коли ж я це все забуду
У хвилях зруйнованої
Баю-бай, спи, засинай
В цьому погребальному холоді
Який тоне у расплавленному золоті
Спробуй пробудження піймай
Порахуй як стрибають овечки
