Теді Ем
«Мене запросять – я тоді прийду,
або прийду, якщо і не запросять,
побільше подарунків я візьму», –
так міркувала біля ставу осінь.
02.06.2024
У степу і біля ставу
розрослася величаво
непоказна,
неяскрава,
та струнка її постава,
білим цвітом,
Жасміново-трояндово
у травні вечоріє,
а уночі акації
солодкий подих віє
натомлений турботами
легенький вітерець,
У Києві є вулиця,
доволі дивна вулиця,
яка збігає змійкою
із Центру на Поділ.
Тут замок є і привиди,
Не варто бракувати день,
якщо бракує сонця.
Можливо, учора воно
втопилось в ополонці.
А може сонце проспало
і поспіхом десь голиться?
Він хотів будувати палаци –
довелось будувати сортир.
Продавці, покупці і паяци
хочуть різне.
А доля – це тир.
Та у підсумку кожен знаходить
Згадав я пісню
про щастя різне.
А в кожного щастя
є власна пісня –
беззвучна для всіх
і цілком безкорислива.
Ці миті блакиті, дощами не змиті,
не спалені сонцем, чи то Богом Ра.
Лазурове небо у водному світі...
Так швидко скінчилась осіння пора.
29.11.2024 р.
Є на світі несумісні речі,
хоча назва, начебто, одна.
Пропоную вам поміркувати
над звичайним словом – глибина.
Глибина думок вміщає всесвіт
