Віктор ЯкийЄ
І знову неймовірний вечір на березі у річки,
І я чекаю нову прохолодну ніч,
Сиджу на теплім камені з сонцем на одинці,
Веду розмову як і раніш на самоті.
Розрізав ножем собі я груди,
Руку запхнув туди,
Дістав звідтіля серце. Глянь, воно ще б'ється!
Кров струмком із рани ллється,
На обличчі як і раніш нема емоцій,
Зір зосередився в одній лиш точці,
Бреши скільки завгодно,
З часом вже до цього звик,
Ти знаєш як мене образити,
А цього так ніхто й не зміг.
Завжди холодна як мороз,
Але даруєш сонце