До кохання залишилось три листопада

До кохання залишилось три листопада,

Сто сорок годин та чотири грози.

До кохання шість кроків вліво й направо,

А потім ще трішечки зовсім пройти.

До кохання пробігти ще десять будинків

Або навпростець у човні проплисти.

Сім чашечок чаю, дві кави і швидко

Ще п’ять невеличких ключів віднайти.

До кохання вже близько, рукою подати.

Якихось ще вісім маленьких стежин.

Ще дев’ять веселок від неба до хати.

Залишилось кілька секунд чи хвилин.

Ти ще зачекай, не потрібно здаватись,

Кохання ось-ось прибіжить на поріг.

Довкола поглянь і почнеш посміхатись

Воно ж за спиною у тебе стоїть…

Comments(1)

Сподобалось! Чудовий квест, між іншим, вийшов, треба спробувати)

Similar poems of author

Коли ти прийдеш — я забуду всіх

Коли ти прийдеш — я забуду всіх

І стомлено схилюсь до твого тіла.

Ти мій єдиний і останній гріх,

Прийди скоріш допоки я не стліла.

Прийди до мене океаном з хвиль,

Таким небесним і таким нежданим.

Знайди в мені посеред шторму штиль.

Continue reading...
485
0

Сукня падає з пліч і ключиці твої горять

Сукня падає з пліч і ключиці твої горять.

Ти не тут. Ти мовчиш. Ти додолу схилила повіки.

Всі слова утекли, лише руки зрадливо тремтять.

І по венам не кров, а бурхливі карпатськії ріки.

Сукня падає з пліч і бажання до стелі летять.

І зап”ястя вібрують, і входять у вигини тіл.

Ти безмежна тепер. Розчинилася серед кімнати.

Continue reading...
386
0

Всі ці дівчатка

всі ці дівчатка, які кінчають в душі на поетів\акторів\художників

які сором’язливо спускають очі додолу, а дивляться тобі на ремінь

які накачують себе алкоголем\цигарками\тьмою різних наркотиків

і лягають тобі у ліжко, як тільки на місто спускається темінь.

всі ці дівчатка, які губи фарбують хтивістю і прокляттями

які стоять на колінах довше ніж черниці на ранішніх літургіях…

які спокушають відсутністю логіки, мінісукнями та принадами

Continue reading...
202
0