Олена Коршун
Все з нуля
Почати, розпочати.
Я така,
Навчилася втрачати.
Все з нуля...
Душа до щастя прагне,
О, Господи, я прошу, обійми
До себе мене ніжно пригорни.
Допоможи турбот позбутися,
Довіритись тобі, забутися.
Навчи не забувати, вірити
В дива й любов повірити.
Ти є кохання чистої води,
Душею, серцем уперед лети
За межі тіла та буття,
У тобі сенс всього життя.
Ти незбагненне взагалі,
Частина бога на землі
Падають…
Кажуть, що падають,
на землю тихо падають
Сніги, дощі…
Згадують…
Усі ще згадують,
Я хочу з тобою родину,
Здорову, щасливу дитину,
І дім , і сім’ю за столом,
І наші поїздки гуртом,
Вогонь у каміні вночі,
Розмови з тобою в тиші
І знову кома замість крапки,
І душу рвуть мені думки...
Від тебе лиш одні мовчанки,
Змінилася я, але не ти..
Чим далі тим усе складніше
На хвилі бути нам одній,
І знов війна холодна і безжальна,
І знову рушаться життя.
Все це було, історія печальна,
Свобода - дорога мета.
І знову кровоточить в серці рана,
І правда в кожного своя,
Що можу я тобі сказати
Коли вже сказано усе?
Ну що мені іще додати
Коли не чуєш ти мене?
Твій погляд, холод, тишина,
Не відчуваю тебе я.
Прийди до мене у ночі
Солодкий спогад залиши.
Тепло долонь, тепло душі -
Все об'єдналося в тиші.
Коротка мить де ми - не ми
Намить загублені в пітьмі
Вірити…
Тобі так хочу милий вірити
І сумніви усі відкинути…
Я знаю треба просто вірити,
Твоїм словам, тобі повірити..
Тримайся, не здавайся,
Бо неможливого немає.
Живи, не переймайся,
Все швидкоплинне та минає.
Попри усе вперед йди,
І мрій своїх не позбувайся,
Я мовчу, як ти мені важливий,
Не кажу, що зараз ти єдиний
З ким душа і серце хоче бути,
І без кого важко вже заснути.
Я мовчу, мовчу, що я кохаю
І чим далі більше я звикаю
