Олена Коршун
Втрачати
Коли його лишень знайшла,
Впливати
На те усе не можу я.
Дай сили Господи мені,
Нас розділяють кілометри,
Години, відстань та життя.
Для мене не важливі метри
Та ти інакший є ніж я.
Між нами є роки надії,
Радію можливості радіти,
Дивитися з посмішкою вперед.
Радію можливості любити,
Вдихати квітів аромат, дерев.
Радію друзям, зустрічам, теплу,
І їх завжди надійному плечу,
Я знову ховаю
Свої почуття,
Даремно страждаю,
Але така я!
Звикаю чекати
На те, що нема,
Не здавайся
Попри все в життя,
Залишайся
Мрійником в душі.
Не стидайся
Бути не як всі,
Оголена
Душа перед тобою,
Озброєна
Природною красою.
Наповнена
Ніжністю й любов'ю,
І знов війна холодна і безжальна,
І знову рушаться життя.
Все це було, історія печальна,
Свобода - дорога мета.
І знову кровоточить в серці рана,
І правда в кожного своя,
І все розквітне як природа,
І стане краще ніж було.
В повітрі чується свобода,
Інакше бути не могло.
Цей дощ, ця веселка весняна,
На нашому боці усе,
Я там де ти
Душею, серцем, морем..
Я там де ти, я там де ти.
Думками, вітром, сонцем..
Мою розбиту душу
Заспокій, збери,
Я все забути мушу,
Щоб вперед іти.
Не говори нічого,
Обійми лише,
Я хочу засинати і не думати,
Що десь далеко, коханий мій, не спить.
Я хочу розуміти, а не мріяти,
Що він про мене думає в ту саму мить.
Я хочу знати справи в нього як,
Падають…
Кажуть, що падають,
на землю тихо падають
Сніги, дощі…
Згадують…
Усі ще згадують,