Екатерина Евстратова
Чорти з пекла виходять холодні,
непомітні, без диму й вогню.
Не рогаті вони й не червоні.
Всі примають подобу людську.
В їх блокнотах призначення й цілі,
Не залишай мене у цій буденності,
бо без тебе я у ній гублюся.
І досягаю я лиш до інертності
у посмішках, у подихах, у пульсах.
І всі ті друзі, що іноді, як треба,
що через день, а то і вихідні,
Місто, втомлене від люду, накриває тихий вечір.
Десь ховаючи у темінь сліди білі літаків.
І думки мої буденні вже готуються до втечі
до сюжетів незбагненних й неочікуваних снів.
Дійсно, зупинивши погляд, на малу якусь хвилину,
розчиняєшся немов ти у моменті всім собою.
Хочу я тонуть в нашем мире,
в разговорах о сложных вещах,
что бы вместе навек мы забыли
о других мимолетных мирах.
Что б часы все забили на время,
что б забыл бы о графиках ум,
Моя свідомість на нульовій гравітації
Навколишній світ немає вже рації.
Бетоную свій шлях для рівного виїзду
З-за рамки минулих старих декорацій.
І тонуть серця у фальшивій грації
Результат болю в душі - деградація
Спокойной ночи, мир безумный.
В кровать мне брось свои объятья.
О, друг мой блудный.
Вздох мой лунный.
Молитва на моём распятьи.
Безумен шаг твой, дыханья ветры.
Вибач, мій янголе..
Я вже не бачу що далі!
За прірвою ніч
й землетрус
на тисячу балів.
Напивайся душею..
Ти пам'ятаєш?
Була дівчинка,
з надто звичайним ім' ям,
з надто банальным життям,
з надто дитячими мріями.
Десь навіяло її
Залишаю останню записку:
"Не кохаю. Пробач. Не чекай."
Залишаю полицю я чисту
і холодний невипитий чай.
Новиною хоч букви й не стануть.
Ти знав, прекрасно все знав.
О люде, люде, люде.. Подуріли!
Вже від абсурду пухне голова.
Верхівка й Рашки, й наша захворіла,
остання стадія діагнозу - війна.
І потерпають люди, прості люди.
Мне тебя не хватает. Правда. .
Мне тебя не хватает. Честно..
И вчера, и сегодня, и завтра..
Не хватает времени вместе..
Мне тебя напевают птицы,
мне тебя навивает ветер.
Если ты идешь - иди уверенно.
Если ты решил - не сомневайся.
Кажется что много в жизни времени,
но на это ты не опирайся.
Каждая секунда - шанс на счастье.
Каждое мгновенье - шанс упасть.