Тінь ...
Мечтает всякий стар и млад
Победный провести парад.
Но дело, видите ли в том,
Что общий Украинский Дом.
Мы вместе дружная семья,
Хоть дряни тоже дохуя.
Лелека білий в парі Карпатами ширяє.
До сина в люльці мати тихенько промовляє.
Рости козаче дужим, рости козаче чесним.
Все буде добре синку, ми з янголом небесним.
Лелека білий в парі Дніпро перетинає.
Над сином в люльці мати колисанку співає.
Спалахнула зірка небокраєм,
Падає яскраво в небуття.
Час минулий видається раєм,
Там де загратоване життя.
Де на нарах волю сни дарують,
Там щасливі маренням нічним.
Старий будинок розбирають
Аби поставити новий,
А там старі часи витають,
Він був для них як вартовий.
Там зустрічаються події
Загублених минулих днів
Чому до мене зорі неприхильні,
Чому лише карають і цькують,
Страждання шлють дошкульні неухильні,
А спокою і тиші не дають.
Чому душа вже смерті не боїться
І рветься із грудей назустріч їй,
Зима холодна мов самотність
Приречена на тоскний сум.
Морозить душу остаточність
Не здійснених бажань і дум.
В польоті впала змерзла мрія
Ущент розбивши сенс життя.
Ну вот и всё ... Пусть рана кровоточит,
Пусть сердце бьётся стуком леденящим,
Пусть рок душе забвение пророчит
В неведомом безмолвии звенящем.
Круговорот бессмысленных событий
Когда-нибудь закончится расплатой.
Бажаю жити вільним козаком.
Бажаю щастя вільній Україні.
Бажаю під святковим рушником
Збиратися усім в своїй родині.
Бажаю всім красивих справ як мрій,
А мрій красивих як на небі зорі
Розбита Мрія завітала уві сні.
Скорботний погляд із очей, роздерті крила.
Стояла мовчки біль тамуючи мені,
Той біль який своїм падінням залишила.
Літали вдвох щасливі святом майбуття,
Безмежну радість і натхнення відчували,
Останній подих вбитого солдата
Злетів на небо - ніби й не було ...
Застиглий погляд бачить вбивцю-ката,
Прокляття тисне на його чоло.
Нащадкам вбивці в сьомому коліні
За пращура спокутувати гріх,
Среди русских берёз родилась и росла,
По тропинкам берёзовым юность пришла,
Среди них полюбила и счастье нашла.
Только где же теперь это всё ?
Мой любимый простился, ушёл на войну.
Прокляла одиноких ночей тишину.
Десь між зорями щастя моє
Заблукало й шукає дорогу,
Мені болю в житті додає,
Я не в силах здолати знемогу.
Дні і ночі ведуть хоровод
Та для мене танок повний люті,
