Лана Краска
вона фанатично
прискіпливо
й вельми обачливо
ніби те рахування
було їй за кисень , життя і кохання
між холодним "було та минуло"
пити каву о шостій ранку
поки місто дрімає без світла
його сповідь в листах читати
і кохати його на відстані...
Єдина
смуток... тиша... єдина зоря...
шмат паперу... і мрія єдина...
непокірність... забутість... свіча...
що палає віднині єдина...
вона поступово втрачала себе
не так щоби зовсім
непевно й ривками
до кави бажала коньяк чи саке
лягаючи в ліжко - не одягалась
не слухала більше ліричних пісень
подаруй мені сяйво весни
у брунатних завіях чекання
розтопи вічноликість зими
де немає надії світання
загуби у дорозі печаль
хай не буде у тебе нещастя
вона можливо вперше у житті не поспішала
можливо вперше слухала себе , а не чужих
кортіло щастя - щастя і шукала
оточуючих заздрість маючи за гріх
нікому і нічого - лиш мовчання вперте
все рідше - слова у поеми
частіше - мовчання і сни
білесенький аркуш паперу
і думи
і спогади
всі
одного дня ти скажеш - зрозумів
твої секрети більш не таємниця
ти надто божевільна , не свята
хоч не проста , але і не цариця
не йдеш - летиш
я йду за небокрай
де мешкає душа
що прагне до розмови
я віднайду її
у різнобарв'ї мальв
прозора чиста намистиночка роси
немов душа в маленької дитини
подібна чимось до солоної сльози
але ж упала із небесної царини
ніщо не світиться у ній - ні радість , ні печаль
вона кришталь гірський - холодний і блискучий
скільки ще мало статися того ,
чого вона зовсім не знала
того , до чого її крихітна дівоча душа
зовсім не була готова
такого дикого й нестерпного
надлюдського і зовсім протиприродного
а що буде далі - не знали , шукали
питання не має лишатись без відповіді
початок і старт , фінал і завершення
між ними ж то що ? шукання й надії...