На Бретань насуває негода туманом із берега, у Алжирі пісок поглинає прадавні міста, а у нас на подвір'ї лапате шовковичне дерево вигинає галуззя, мов юна красуня вуста. В Капітолії опір, Росією котяться мітинги,
І наводнює натовп щотижня паризький бульвар. А від нашого ґанку до криз світової політики відстань як між Землею й сузір' ям світів Аватар.
В цей оманливий спокій, крихку тимчасову вкоріненість, прілим листям загрузлу у вогкий, податливий грунт, - дріботить сірий дощ по самотнім кружельцям пташиних гнізд,
я люблю засинати під його затишливу гру.
У обіймах книжкових, хоча б в електронному ґаджеті, погортати курсором історій пливкі кораблі. І уже поринаючи в сон, мимохідь зауважити, як розсіяний промінь застиг у віконному склі.