Poems by Марія Тіллó (Абрамович)

Марія Тіллó (Абрамович)

МАРІЯ ТІЛЛÓ (АБРАМОВИЧ) (1977–2006) Народилася у м. Коростишів (Житомирська область). Дитячі роки пройшли у Кам’янці-Подільському. У Чернівцях закінчила 35 школу (нині 2 гімназія), філфак ЧНУ та аспірантуру; отримала науковий ступінь кандидата филологічних наук. Борючись із тяжкою, невблаганною хворобою, викладала українську мову, релігієзнавство та культурологію в Чернівецькому торговельно-економічному інституті, виступивши автором та співавтором кількох відомих в Україні підручників та навчальних посібників, виданих у Києві та Чернівцях. Автор поетичних збірок «Я» (Чернівці, 1998), «Alter ego» (Чернівці, 1999), «Терция» (К., 2005), «Лірика» (К., 2006) та «Твори» (К., 2017). Спершу писала російською мовою, як багато хто в ті роки, але в незалежній України органічно перейшла на українську, бо перейнялася національною ідеєю. Достатньо часто публікувалася в чернівецьких і київських журналах та газетах. Її поезія піднесена над усім побутовим і сповнена християнсько-філософського пафосу пошуку Бога й сенсу життя. Писала вірші виключно по натхненню, впевнено й без правок, казала, що їй вони «продиктовані». Ця підбірка репрезентує творчість Марії Тілло – від опусу 15-річної дівчини до загадкових прозрінь, записаних впевненою, але вже й тремтячою рукою…

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7 8

…

› »

Прими в мечту частицу сна

Прими в мечту частицу сна.

Ты видишь – странная весна

Смеется пресными цветами.

Горит, мерцает огонек.

А рядом с ним, на тучах – Бог

Играет лунными плодами.

В них – спящий возглас тишины,

Не чувствуя судьбы-вины,

Объятьем дремлет нараспашку.

И рвется опуститься ниц

Переплетенье звездных лиц,

Не осознав свою промашку...

06.98

by Марія Тіллó (Абрамович)

ЖИЗНЕННЫЙ ПУТЬ

Город градом раскрыт до падения башен без боли,

До развернутых окон на стенах разбитых домов.

Эта странная радость животного мира раздолья,

Где не нужно значения краскам беспомощных

слов.

Мы спешим, не заметив, куда убегает дорога,

Мы не чувствуем горечи луж и пространства для ям.

Мы куда-то идем в состояньи простого потока,

Где бездумное сердце стучит, как расшатанный ямб.

Там горит светофор обесцвеченной троицы света,

И кричащей вороною время садится на грудь.

А назад нет пути: возвращаться – плохая примета,

И не хочется, страшно опять в пустоту повернуть…

15. 10. 03

by Марія Тіллó (Абрамович)

Дай

и прости

за бесстыжую просьбу меня.

Май

источает веселье

и пламя огня.

В нос

рвется запах

счастливых цветов.

Но в глазах –

слезная злобная ночь,

безнадежье и страх.

14.05.97

Марія Тіллó (Абрамович)

ДОМ РАБОЧИХ МУХ

Мой дом рабочих мух слегка устал

Старательно искать причину смысла.

И в каждом звуке тишина повисла,

Как будто дом мой кто-то наказал

И запретил звучать и говорить.

Какое-то томящее беззвучье

Тиранило обманным благозвучьем

И вовсе не хотело уходить.

Я путь искал уйти от этих мук,

Чтоб снова зазвучать и вновь воскреснуть.

Но новой тишиною пела песня:

«Слегка устал твой дом рабочих мух...»

12.10.98

by Марія Тіллó (Абрамович)

МІШАНИНА

Як дивно чути влітку сніжний грім:

Зима злилася в хаос з теплим літом

І ніч вогнем палає золотим,

Аби у темряві горіло світло.

Тяжкий спочинок або труд легкий –

За нас той жереб кинуто додолу.

У мерехтливій мережі тонкій

Чекаєш речення, мов наркоман уколу.

Все змішано: снить осінь навесні

Стовпотворіння б’є тривогу: змова!

А я … Пробачте. Байдуже мені.

Се не до мене. Вірш складаю знову.

19.04.05

Марія Тіллó (Абрамович)

СНОВИДІННЯ

Місто покрите немов скатертиною –

Ніч перекрила всі подихи дню.

Сплутаєш родичів тою годиною.

І в ліхтарі не побачиш вогню.

Сон… Нескінченність дурної історії.

Миша шкребеться – чи збочений кіт?

Практика є, та бракує теорії.

Сон, де реальність немовби пристріт.

Тіні киплять в присмерковій свідомості,

Впевнено сочаться в пори стіни

Здійснення. Стійкість боріння й невтомності

Зносять у вічність грайливії сни.

Зльоту сміливість; в падінні – принадності;\

Лінощів пульс мов співає пісень.

Знову – удар. І – пробудження в радості;

«Доброго ранку!» – вітає нас День.

18.03.04

Марія Тіллó (Абрамович)

Голый голубь – искренняя птица

Голый голубь – искренняя птица,

С небом беззаботно говорит,

К солнцу, словно бабочка, стремится,

Не желая знать, что там сгорит.

Нежного доверия сознанье

Глупо видит все наоборот.

Но однако строгость мирозданья

Прекращает сказочный полет.

Видно, для души намного лучше

Вечная дорога в никуда.

И опять чужой мечтой сквозь тучи

Прорвалась горящая звезда.

01.11.03

by Марія Тіллó (Абрамович)

На этой картине

Машина едет слишком быстро.

Исчезли дорога, кусты, муравейник –

Осталось лишь красное и темное небо,

И пласт земли в наростах деревьев.

Черно-страшные,

стоят в одной массе.

Скорость уменьшилась:

дом на холме.

Холм из камня.

И дом без тепла.

И солнце за темною массой деревьев.

07.1995

Марія Тіллó (Абрамович)

ПУСТОТА

Стремление в небо, стремление вверх,

Стремление к чуду и ложный успех.

Ошибка? — возможно, да.

Иссохшее нёбо хватает твой дым.

Ты старый, хотя умирал молодым.

А рядом — живая вода.

Но нету возможности сделать глоток:

Вокруг ржавой чашки из тока виток.

И мертвые люди не смеют дышать.

И хочется слышать, но воздух оглох,

И в тело впивается тлеющий мох.

И некому руку пожать.

18.03.97

Марія Тіллó (Абрамович)

Весна потерялась. Зима белой пылью

Накрыла пространство. Кругом мертвый лед.

Снег падает вниз, словно птица без крыльев.

И холод рукою за тело берет.

В оправе застывшей травы, словно зеркало,

Лежит гололедица скользким ковром.

И яма глубокая (может быть, мелкая?)

Засыпана плесенью зимних песков.

А хочется радости, теплой и ласковой

Загадочно-неповторимой страны,

Блестящей живыми и свежими красками, –

Как хочется счастья и света весны!

23.03.06

Марія Тіллó (Абрамович)

ВЕСНА

Белые капли цветов

на зеленых ветвях.

Спряталось солнце за маскою туч.

Теплый воздух

Остановился и спрятался,

словно обмяк.

Гром. Рвутся тучи.

Подставлю ладони под воду.

Сумрачный ветер гуляет

в моих волосах.

Мерно стучит о стекло

дождевое стаккато.

Белые судьбы цветов

на зеленых весах.

Радуга солнца; и свет,

в паутине распятый.

6.07.95

Марія Тіллó (Абрамович)

И небо усыпано звездами

И небо усыпано звездами.

И дождь, как шальной мальчуган,

На землю – веселыми гроздьями.

И гром достает свой наган.

И радость – девчонка счастливая,

На ветре веселом спешит,

Такая смешная, красивая!

И горе в могиле лежит...

01.08.98

Марія Тіллó (Абрамович)