Наталія Пиж
Життя. Яке воно? Просте? Складне?
Чи може ненаситне?
Яке воно у мене, в тебе і у нас?
Вже різні ми давно
Та доля сипле
Нам спогади про той далекий час.
Про ту любов дитячу і забуту
Любов до тебе, чи до твого Я.
Ми чужі з тобою – ти і я.
Ми на різних полюсах планети.
Ми з тобою наче течія,
Що несеться крізь міцні тенета.
Ми з тобою одинокі як завжди,
Ми з тобою зовсім різні люди.
Наші розійшлися поїзди,
Зустрічі у нас уже не буде.
Не треба.
Від тебе нічого не треба.
Лиш дотики рук залиши.
Візьми все , що було
Далеко до себе
Сховай, на гудзок зав’яжи.
Не муч мене знову,
Не край мені серце
Коли на душі мені важко,
На серце лягає печаль,
З’являєшся ти. Ненадовго.
Секунду, хвилину…А жаль!
Приходиш до мене як мрія,
Як марево в тихому сні,
І я, наче квіточка млію,
А ти щось говориш мені.
Вечірній туман спадає на плечі,
Холодний вітер рветься у вікно.
Мені одній не важче і не легше.
Мені одній якось усеодно.
В душі моїй і сум і туга плаче,
На серці біль, обіда і печаль.
Не знаю я що може все це значить,
Але мене саму збирає жаль.
Любов як кара, ти як покарання
Ти ніби є, та все ж тебе нема.
Життя проходить у думках й чеканнях.
І знаєм двоє- вороття нема.
Нам не забути Нас. Все збереглось глибоко.
В душі, у серці міцно залягло.
І лиш покаже час, хоч визнати нелегко
Для чого це, і що таке було.
Роблять багато помилок
Люди в своєму житті.
Моєю помилкою, любий,
Донедавна був тільки ти.
Усвідомивши речі буддені,
Усвідомивши ціль у житті,
Я забула про ті проблеми,
Що створював ти мені.
Неначе капелька прозорої роси,
Неначе капелька холодного дощу,
Неначе капелька джерельної води
Сльоза солона випекла щоку.
Вона блищала на обличчі молодім,
Вона сіяла як коштовний камінь,
А у серці блискавка і грім
Наганяли чорні, непроглядні хмари.
Ти пішов кудись у далечінь,
Ти пішов і не спитав у мене.
І злетіла в синю височінь
Та любов, якої вже не треба.
Ти пішов, не оглянувся ні на мить,
Не вернувсь ні на одну хвилину.
Птаха щастя піднімалась у блакить,
Птаха горя опускалась у долину.
І знову сни, і знову ти
І знову я не я…
І знов весна, і знов сама
І знову не твоя….
Лиш в снах одні
на самоті
З думками про життя
Про те що ти не мій
Давай залишим все як є
Не будем будувать ілюзій
Пройшло, минуло те усе
Тепер з тобою просто друзі.
Не будем плакати, страждать
В душі вже все переболіло
Не будем зустрічі шукать
Ти у мене був першим,
Я ж не перша у тебе
Та для мене не має це значення.
Хоч ми зараз не разом,
Розвели нас дороги
Я у тебе попрошу пробачення.
Пробач милий, коханий,
За любов, за страждання,
