Шалапут-вітрисько
Що здається ось-ось ненароком торкнуться землі,
Їх відносить далеко кудись шалапут той вітрисько,
Потім спати вкладається в ясена там на гіллі.
Той скрипить, ніби вітру співа колискову
Або в казку цікаву запросить тихенько його.
Вітерець відпочине, тоді пустуватиме знову
Квіти осінні
І різнокольорові айстри, мов зірки,
Цілує вітер гарні милі личка
Та ніжно пестить їхні пелюстки.
Жоржини теж голівками хитають,
Із хризантемами вітаються вони,
Погожий день осінній прославляють,
А ти схід сонця не проспи
Таке видовище не упусти, мій друже
І поцілунком промінь золотий
Тебе зігріє, це приємно дуже.
Як викотиться стиглим гарбузом
На той баштан блакитний та безмежний
Яскраве сонце.То й забудеш сон,
Бо полонить краса ця і бентежить.
Дитинства й юності дорога
Біжить вона аж ген за обрій
І через гай, і через поле
Спішить до рідного порогу.
Щоб хата біла зустрічала,
Мов найдорожчих їй гостей
Сестер, онуків та дітей,
Осіння мелодія
Осінь розкидає скрізь
Та бере високу ноту
На тонесенькій струні
Срібній бабиного літа,
Чуєш дивний її звук?
Пролітає він над світом
Осінь-танцівниця
З вітерцем по травах боса,
Роси холодили ноги
Та не змерзла анітрохи,
Бо летіла, їй здавалось
З принцом в тридев"яте царство
На легких пушинках-крилах,
Щастям й радістю світилась,
Осені багряний дощ
І котиться воно в траву м"ячем.
Усюди-всюди та її заграва
Багряним розсипається дощем.
А черешневі вогники-листочки
Спалахують на сонці, мов рубін,
Розшита у калиноньки сорочка
Допомагає пісня жити
Завжди й всюди я співаю,
Бо пісень багато знаю,
Вони жить допомагають.
Так, журлива - серце крає,
Жартівлива звеселяє,
Віру в краще теж вселяє,
З берегти зуміли почуття
Та розправляє крила-почуття.
Ми як голуб з голубкою воркочем,
Хоч промайнуло уже пів життя.
Ти теплих слів для мене не жалієш,
Кажеш, що й досі любиш, як колись.
В моїй душі кохання теж зоріє,
Дарма, що час вже косу посріблив.
Лісове озерце
Там плавали усе літо та й гусоньки дикі
І лебеді зупинялись на перепочинок,
Качки дикі купалися та ловили рибок.
Милувалися красою всі, кому бувати
Довелося тут.А нині його не впізнати:
Все поросле очеретом, всохло, замулилось,
Осені стрімка хода
Така багряна й різнокольорова,
Рябить в ставочку хвильками вода
Й корабликами листячко вербове.
З"явилися вже стрічки золоті
В зелених косах білої берізки
І трави всі зробилися руді,
І ПРИХОДИТЬ ВЕЧІР...
Полум"ям яскравим догорає обрій,
Промінці останні сонечко кида.
І приходить вечір у накидці чорній,
Вітерець легенько її розвіва.
Походжає чинно він поміж дерева,
Ще - на лавку сяде ту, що у саду,